Біль, який не вщухає, і рани, які ніколи не затягнуться...
Сьогодні я згадую своє рідне село, де я виріс, де пройшли найкращі роки життя. Село, в якому вирувало життя, де жило понад 5000 людей, сьогодні перетворене на суцільні руїни. Російська агресія повністю стерла його з лиця землі, як і сотні інших квітучих українських сіл та міст. Там не залишилося жодного жителя - усе знищено. Люди тікали в нікуди, залишаючи все, що будували поколіннями, рятуючи лише свої життя.
Мої батьки, як і інші люди, втратили все Усе, що створювалося важкою працею роками, перетворилося на попіл і каміння.
Мільйони наших співвітчизників сьогодні розсіяні не лише по всій Україні, шукаючи безпечного прихистку, а й по всьому світу. Хтось починає все з абсолютного нуля, хтось щодня виживає, але більшість залишаються гідними, чесними людьми, які несуть свій хрест із високо піднятою головою.
Справжня допомога Україні та українцям - це про солідарність, про тиху та щиру підтримку, про повагу до людського горя. Справжні волонтери та люди з великим серцем допомагають без галасу, без фальшивих декорацій та без гучних гасел. Велика шана кожному, хто дійсно допомагає наближати мир і підтримує тих, хто втратив усе.
Пам'ятаємо кожну втрату, підтримуємо один одного і залишаємося людьми, попри все. 🇺🇦
